Одеський гумор: про особисті кордони та «причалювання» залицяльників
Одеська гумореска розповідає про Цілю Марківну, яка після втечі чоловіка Моні, що не витримав «випробувань» кухнею та спальнею, почувається вільною, а не самотньою. Вона заявляє, що не аби кому варитиме борщ, і дозволяє залицяльнику «спробувати причалити».
Одеська гумореска розповідає про Цілю Марківну, яка після втечі чоловіка Моні, що не витримав «випробувань» кухнею та спальнею, почувається вільною, а не самотньою.
Жінка, яку запитали, чому вона сидить, відповіла, що не збирається лежати, натякаючи на те, що художники часто зображують жінок, які лежать, як щось прекрасне. Ціля Марківна додала, що її чоловік завжди вважав, що місце жінки на кухні.
На запитання, що сталося з Монею, вона відповіла, що він утік. На запитання, чи вона самотня, Ціля Марківна заявила, що вона вільна від усього, зокрема від зайвих забобонів.
Залицяльник поцікавився, чи може він «причалити», на що Ціля Марківна відповіла, що він може спробувати, але вона не аби кому варитиме борщ.